CODE: Музика українського майстра Бориса Лятошинського – 21.06.2025, 20:00

Концерт-бесіда з Катериною- Софією Шик (фортепіано та модерація)
Музика українського майстра Бориса Лятошинського
21.06.2025, 20:00 | Вхід вільний | Тривалість: приблизно 70 хвилин
Лейпциг, у рамках фестивалю Fête de la musique

Захід присвячений творчості видатного українського композитора Бориса Лятошинського (1895–1968). Він поєднує живе виконання його музики з розповіддю про життя митця, стилістичним аналізом та культурно-історичним контекстом його спадщини в українській та європейській музичній традиції.

Концерт-бесіда поєднує музику, лекцію та візуальні матеріали. Такий підхід дозволяє слухачам не лише насолодитися надзвичайною музикою, а й глибше зануритися в українську культуру та її внесок у світову класичну музичну спадщину. У центрі програми — добірка творів «CODE», що базується на українських народних піснях і включає зокрема Шевченківську сюїту та два прелюдії.

Українська піаністка Катерина-Софія Шик, яка нині мешкає у Франкфурті-на-Майні, активно популяризує українську класичну фортепіанну музику серед європейської публіки.

Концерт організовано за підтримки Польського інституту в Лейпцигу.

Про виконавицю

Катерина Софія Шик — українська піаністка, народилася у місті Кропивницький — батьківщині композитора Юлія Мейтуса та славетного фортепіанного педагога Генріха Нейгауза. Закінчила магістратуру в Одеській національній музичній академії імені А. В. Нежданової.

Із великою відданістю вона працює над збереженням і поширенням української фортепіанної спадщини. Живучи у Німеччині, вона вважає своєю місією знайомити широку європейську аудиторію з українською класичною музикою.

Хто такий Борис Лятошинський?

Борис Лятошинський (1895–1968) — один із найвизначніших українських композиторів ХХ століття, постать, що сформувала українську музичну традицію модернізму. Народився в Житомирі в інтелігентній родині, де з дитинства був оточений музикою. Навчався грі на скрипці та фортепіано, ще в дитинстві почав писати власні твори — мазурки, вальси.

У 1913 році переїхав до Києва, де спершу вивчав право, а згодом вступив до консерваторії. Там його наставником став композитор Рейнгольд Глієр, який залишився другом на все життя. Саме в цей період Лятошинський написав свою першу симфонію.

Особливу роль у його житті відіграла Маргарита Царевич, із якою його пов’язувало ніжне, поетичне кохання. Вони таємно зустрічалися в улюбленому місці, яке називали «чарівна лавка в чарівному лісі».

Лятошинський поєднав європейську романтичну традицію з українською народною музикою, заклавши основу модерної української композиторської школи. Працював у складних умовах радянської культурної політики, часто зазнавав критики за «формалізм» через свою новаторську гармонію. Одна з відомих історій ілюструє абсурдність цієї критики: на засіданні він заграв один акорд і запитав: «Це формалізм?» — почувши ствердну відповідь, відповів: «Це Бетховен».

Попри тиск, після смерті Сталіна він отримав більше свободи у творчості. Його Четверта та П’ята симфонії стали вершинами композиторського стилю. Він залишався вірним Києву, хоча мав можливість працювати в Москві чи Ленінграді. Водночас він виховав нове покоління композиторів і став духовним наставником київської авангардної школи.

Особливе місце у творчості композитора займає Шевченківська сюїта, написана під час евакуації у роки Другої світової війни. У ній звучить туга за Батьківщиною і надія на краще майбутнє.

Сьогодні творчість Лятошинського переживає ренесанс. Його музику виконують у світі як символ української ідентичності та культурного опору.

Борис Лятошинський — це не лише великий композитор, а й голос України, який зумів поєднати традицію з новаторством і донести до світу прагнення нації до свободи та самовираження.