Жанр короткої прози – оповідання

На нашій останній зустрічі ми обговорювали два надзвичайно різні оповідання: “Амок” Стефана Цвейга (1881-1942) та “Гайтавер” Ірини Цілик (1982). Ці твори різняться не лише за часом написання, але й за статтю авторів, їхнім походженням та типажами головних героїв.

Цвейг у своєму оповіданні розкриває тему одержимості та культурних рамок епохи. Використовуючи малайзійське слово “амок”, він описує психічний стан, коли людина в стані шалу керується агресією та бажанням убивати. Головний герой, лікар, що працює в Малайзії, тужить за звичним європейським життям. Його туга досягає апогею, коли до нього звертається з проханням таємнича леді. З цього моменту він сам стає наче амок… Члени нашого клубу поринули у дискусію, особливо цікавим було обговорення стану “амоку”. Ми також згадували долю самого Цвейга, який через незгоду з політикою нацистів емігрував до Латинської Америки і в 1942 році разом із дружиною покінчив життя самогубством.

Оповідання “Гайтавер” Ірини Цілик розповідає про долю підлітка Саші, про важке життя без матері, пошуки щастя та любові. Ця історія виявилася надзвичайно зворушливою для нас, адже кожна дитина заслуговує на безумовну любов і турботу. Багато учасниць нашого клубу є матерями, і цей текст відгукувався в кожній своїми важливими сенсами та ідеальною формою: в ньому немає нічого зайвого. Ми обмінялися своїми особистими та професійними думками, залишивши зустріч з почуттям вдячності за нашу спільноту та можливість обміну ідеями.

Наступна зустріч: 29.08.2024
Тема: Обговорення книги Делії Овенс “Там, де співають раки” (видавництво “Віват”)

Запрошуємо вас поділитися своїми думками або рецензіями про оповідання “Амок” та “Гайтавер” у коментарях! Ваша думка для нас дуже важлива!